Небесна Сотня

Рисунок14Два роки тому ми навіть уявити собі не могли, що настане час коли спалахне Революція Гідності на Майдані. Під час неї більшість людей почали висловлювати свою особисту думку, захищати свої права. Гасла «Слава Україні! Героям Слава!» перестали бути просто словами. Зараз ми як ніколи розуміємо сенс цих висловів. Під час спалаху революції ніхто не знав чим усе обернеться, але кожна людина стояла за свої права і відстоювала свою думку.  Разом усі ми стали єдиним народом, єдиною нацією — тепер ніхто не може сказати, що українці — це просто народ. Ні, тепер ми єдина родина. Зараз кожен з нас ладен встати за брата, допомогти кожному нужденному.
«Слава Україні! Героям Слава!» — саме за цим висловом  ми можемо визначити наших однодумців. Якщо раніше ці слова були прото словами, то на сьогоднішній час — це наше привітання, наш пароль довіри. Ми згадуємо людей, що боролися за наші права та свободу, як героїв — це Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Степана Бандера та інші. Сьогодні  — це волонтери. Їх багато, наш ліцей теж підхопив ідею милосердя та захисту людей, які воюють у зоні АТО. Це – ПАТРІОТИ україни.У кожного свій підхід до героїзму. Із розвитком подій в центрі столиці з’являлися все нові і нові претенденти на те, щоб стати тими героями, котрим, власне, слава. Саме на Майдані ми нарешті відчули єдність духу нашого народу. Ми пройшли крізь радість, горе, безвихідність,  — ми не здалися! Ми боролися разом! Рисунок13
Все стало на свої місця. Проте не лише «Слава Україні! Героям Слава!» набуло нового й точнішого змісту. Тепер зрозуміло, що «Слава – політичній нації», що «смерті ворогам» хочеться багатьом і досі, коли перед очима зринають кадри із вбитими та пораненими героями. Що «душу й тіло ми положим за нашу свободу» – це не просто абстрактні слова з гімну. Врешті-решт, що Майдан Незалежності – справді те місце, де здобував український народ свою свободу. Це дивна, неймовірна нація, потужна точка енергії нашого народу, яка дає нам сили боротись за те, що ми любимо.
Уже всім зрозуміло, що на центральній площі столиці має постати красивий і сильний пам’ятник-меморіал для Небесної Сотні. Це повинно остаточно довершити процес перетворення Майдану в місце нашої сили та певності.
Тому мусимо не дати заплямувати світлу пам’ять наших героїв, вберегти її від привласнення нечесними й підлими людьми, котрі неодмінно захочуть отримати політичні дивіденди від їх смертей.
А ще маємо піклуватися про тих, хто загубив найближчих людей. І чоловіків і жінок, дітей та батьків, сестер та братів, рідних і друзів. Допомагати їм не раз в рік умовного 20 лютого, а по всякчас і  при кожній нагоді. Не залишити їх з горем наодинці. Це найменше, що ми можемо зробити для них.
Ми повинні докласти усіх зусиль, щоб домогтися справедливого суду для тих, хто винен у смертях, каліцтвах та інших злочинах проти нашого народу. Але гуртуватися маємо не довкола ненависті, а довкола любові, довкола вищої мети. Такою має стати побудова нової держави, тієї, котру бачили в своїх мріях загиблі герої і за котру вони віддали найдорожче—життя. Ми мусимо зробити все, щоби таке більше ніколи не могло повторитися і ніхто не вмирав. Щоб герої не відправлялися на небеса передчасно, а трудилися і жили на радість рідним та близьким, мирно й щасливо.
Сучасні герої — учасники АТО, які захищають  територіальну цілісність нашої держави. На жаль, вони гинуть як герої і проводжають їх  в останню путь як героїв. В кожному районі, кожному місті й селі зупиняються процесії, що везуть домовини з тілами загиблих, і місцеві люди, навіть серед пізньої ночі, зі свічками в руках, в дощ і холод, зі слізьми на очах віддають останню шану героям.
Але герої не вмирають! Вони завше будуть в наших серцях.

 

Залишити відповідь